Вентиляція приміщень буває з природним спонуканням і з механічним. Першу роблять там, де не потрібен інтенсивний повітрообмін – житлові, побутові, санітарні приміщення, другу – де змінювати повітря треба частіше і більше – басейни, кімната для паління. Тут ми розповімо про природну вентиляцію, яка здебільшого й застосовується в приватному будинку.
Для цього в стінах (в більшості внутрішніх) роблять витяжні вентиляційні канали , а приплив повітря (щоб замінити витягнутий через канали) – отримують іззовні. У минулому, коли вікна робили зі звичайного дерева, зазори по периметру коробки (в притулах) пропускали повітря всередину, і виконували функцію припливу повітря. Але дерев’яна, щіляста столярка пішла в минуле, і настав час металопластикових вікон. Вони, металопластикові, герметизують приміщення, отож припливу повітря немає – контур отвору “запінюється”, притули герметично закупорені гумовими ущільнювачами, і давня мрія людини закрити доступ пилу в будинок і випуск тепла з нього обернулася новою проблемою. У герметично закупореному приміщенні накопичується надлишок пару, який осідає на вікнах, і тих ділянках стін, які найменше нагріті. Та й для тих пристроїв, які досить сильно потребують повітря для горіння (котел, камін, піч, газова плита), настають важкі часи. Звичайно, функція мікропровітрювання, яку має фурнітура вікон, може дати бажаний приплив повітря, але вимагає дій користувача – стулку потрібно відкрити.
І ось для того, щоб в приміщення надходило повітря без втручання користувача, вбудовуються т. з. припливні клапани – або в стіну, або в саму коробку вікна. Їх функція – запустити повітря в приміщення, при цьому стримати пориви вітру і не допустивши промерзання. У старих, ще дореволюційних будинках роль таких клапанів, до слова, виконували припливні канали в підвіконних ділянках зовнішніх стін, які мали один секрет – виконані у вигляді лабіринту, вони гасили різкі перепади температури і вітер. Ну, а сучасні пристрої бувають не настільки прості і обладнані автоматикою, яка реагує на вологість приміщення і регулюють доступ повітря.
Однак тієї пропускної здатності, яку мають витяжні канали в стінах, не завжди достатньо, і тоді на кухні або у санвузлі канал обладнують вентилятором. Він підсилює витяжку, але на додаток до нього в кухні (якщо там газова плита) треба закладати і звичайний канал, який буде тягнути повітря й тоді, коли вентилятор вимкнений.
Холодне повітря, що потрапляє в житлові кімнати з вікон, далі йде в санвузли і кухню, проникаючи туди через низ дверних прорізів (зазор між дверним полотном і порогом). Тепле ж повітря приміщень виходить через вентканали на вулицю. Рух повітря в цій схемі досягається за рахунок перепаду тиску.
Але як повітря потрапляє в приміщення, що не мають вікон і зовнішніх стін? У таких випадках в дверні полотна вбудовуються переточні жалюзійні решітки (або саме полотно робиться коротше, щоб між полотном і дверима утворився зазор сантиметра в 2) і повітря надходить з приміщення, що має вікно або припливного клапана.
Особливу функцію виконують витяжні вент. канали в гаражі приватного будинку. Там вони не тільки обмінюють повітря, але й працюють на безпеку. Один з них, розташований внизу, біля підлоги, повинен витягнути вихлопні гази (які важче повітря і скупчуються внизу), другий, під стелею, “спеціалізується” на парах бензину. Приплив в приміщення гаражу – через притули гаражних воріт (вони не герметичні).
Іноді з’являється бажання встановити в будинку вентиляцію примусову , з механічним спонуканням. У таких системах, на відміну від природної вентиляції, повітря змушують рухатися за допомогою вентиляторів. Один вентилятор подає повітря в приміщення (забезпечує приплив ), другий – витягує ( витяжка ). Обсяги припливного і витяжного повітря повинні бути однаковими, інакше буде порушений баланс припливу та витяжки, і повітрообмін працюватиме неправильно. Розраховує всі елементи системи інженер-проектувальник, домагаючись такого балансу.
