Будівельника кожен вибирає сам. Тендери на форумах, багато пропозицій – і навряд чи відкрию секрет, що в конкурентній боротьбі за замовлення часто-густо виграють не ті, хто ставить реальну вартість…
Команди з серйозним підходом (справжнє кошторис, де враховано всі; виконроб з постійною присутністю на будівництві; постійні бригади; офіс та оформлення документів може й не буть – опціонально) – ці дуже часто відпадають одразу.
Прораб з бригадою (кошторис-замануха; виконроб – посередник; непостійна бригада) здебільшого залишається у списку претендентів. Під час будівництва вони «радують» клієнта не тільки новими пунктами кожен раз нового кошторису, а й своїми «оригінальними» технологіями, будівельними «ноу-хау».
І лідери списку це бригади Майстрів (без професійного виконроба). Це найдешевший варіант – і найспокусливіший. Бо чесні очі і проста зрозуміла мова, ненавязливе (а той навпаки) поводження.
До речі, давайте домовимося: Виконробом будемо називати постановника задач бригаді, її першого контролера, що має проф. освіту плюс досвід, і буває на будівництві щодня. На відміну від Посередника, який приїжджа на будівництво раз на тиждень (якраз тоді, коли там клієнт), привозе щось з необхідного, і ще раз в місяць виплатив зарплату. І ще бажано не плутати Виконроба з просунутим бригадиром (без проф. освіти).
Так ось коли людина обмежена в коштах, то вибирати практично нема з кого – бригади «майстрів» дешевше всіх, і охоче беруться за будь-яку справу. Я добре розумію жорсткість бюджетних рамок, я не проти бригад, але вже дуже рідко з ними обходиться без проблем. Трохи прикладів такої роботи, найяскравіше, із недавнього:
Рік 2016 й, приватний будинок, бригада «профі-монолітчиків». Колона першого поверху (що несе на собі ще два) замонолічена за один раз, віброущільнення бетонної суміші з цієї причини не дістало до низу колони, а то і взагалі не проводилося. Результат: підстава колони (несе на собі, повторюся, два поверхи) – з кавернами, тобто істотно ослаблена.
Рік 2015-й, будинок невеликого фітнес-комплексу, працює бригада «майстрів» (відтоді на слові «майстри» рука тепер мимоволі тягнеться до умовної кобурі), на будівництві повна свобода поводження з проектом, і на виході – зовсім інший фундамент. Покликаний для приймання брат господаря, виконроб з досвідом і освітою, зривається на крик, описуючи всі вади побудованого, фотографії та виконавча зйомка показують серйозні проблеми. В результаті – розроблюється проект посилення, доробки та переробки фундаменту, і неминуча зміна проекту того, що вище фундаменту. Вихід з піке виконує вже цей виконроб (брат), будівництво приходить до норми.
Рік 2014-й, приватний будинок, бригада «хороших мужиків», по «хорошій ціні». На стадії фундаментів дотримання проекту ще якось спостерігалося, а далі пішла народна карпатське творчість. Перекриття зі своїми власними оригінальними рішеннями, товщина швів кладки досягає місцями трьох сантиметрів. Стіни і самопальні перекриття тримаються, але про землетрус під 5 балів (максимум досяжного в Кіевобласті) краще не думати.
Рік 2011-й, приватний будинок, бригада з-під серйозною фірми (відійшла на хвилинку на вільні хліби) творить будинок з монолітним каркасом. Проект складний – форма будівлі не проста, а вільна, і знань «майстрів» без їх виконроба явно не вистачає: арматура в фундаментну плиту укладається з п’ятикратно зменшеним кроком (що, як не дивно, не є добре), а в балках з серйозними помилками . Але це ніщо в порівнянні з геометрією – кілька колон пішло в сторону, одна з них не мало не багато на 38 сантиметрів, штраби для інженерних мереж – на 20. В результаті треба змінювати планування всіх поверхів – приємна несподіванка для господарів.
Певен, що найм справжнього виконроба з бригадою (він реально працює на майданчику, має освіту та досвід) коштує дорожче просто бригади, але такий варіант показує, як я бачу, набагато менше проблем. Ось тільки ті об’єкти, що перебували в полі мого зору, і де був ось той самий справжній виконроб (даю їх імена, як пам’ятаю):
2016, Проект Темза-250, Сергій Р.
2011, Проект А3, Сергій К.
2010, Проект А2, Дмитро Г. і Степан.
2010, Проект Нарва-150, Сергій*.
2008, Проект Ебро, фасади, й там же бассейн – Антон П.
2006, Проект Дніпро-700, Володимир Антонович.
2004, Проект А1, Петро Єрофейович
1995, Проект Латориця-160, Олександр Сергійович і Андрій*
(* – якщо правильно памятаю імена)
По жодному з цих об’єктів не було хоч скільки-небудь серйозних помилок або проблем. І це список, повторюся, тільки тих об’єктів, які так чи інакше перебували в полі мого зору.
Звідки якість? або вірніше – відсутність проблем? Справа в тому, що коли це не посередник, а виконроб, то він дійсно працює, і багато. І багато знає. Ось, напевно, тому і дорожче такий варіант. Чи дешевше обходяться «дешеві» варіанти – питання.
