Стало зрозуміло, що укриття (або сховище) у будинку не зайве, не розкіш. Якщо підійти до справи з розумом, то можна дати другу, мирну функцію цим кімнатам для повсякденної їх служби. Кімната-укриття може бути місцем для фітнесу, може бути домашнім кінотеатром або дитячою ігровою – треба лише обладнати її для обох її функцій. Якщо обрано варіант сховища, то ці приміщення в підвалі – спальня, кухня-їдальня та санвузол – можуть спільно працювати як лазня. Достатньо лише обладнати спальню електрокам’янкою, принагідно додавши утеплення у стіни, а лежаки лазні забезпечать спальні місця у неспокійний час.
Це те, що називається приміщення подвійного призначення. Безпека та економіка разом.
Та спочатку про визначення: укриття – це приміщення, здатне захистити від прямого влучання і дати притулок на короткий час однієї повітряної тривоги, сховище – група приміщень, які не пропускають удар прямого влучання потужніших снарядів (не самих, зауважу, потужних) на кілька днів перебування. Відразу необхідно уточнити, що ані перше, ані друге не передбачає перебування в гущі бойових дій, із застосуванням авіабомб, артилерійських снарядів великої потужності та прямих влучень їх у будівлю. Для таких цілей необхідне спеціальне сховище, назвемо його боєстійким (заглиблений, так би мовити, бункер). Можна уявити й таке сховище, яке, будучи боєстійким, одночасно невидиме для наземного спостерігача – приховане боєстійке сховище (таємний заглиблений бункер). Тут, у цій статті, ми розглянемо перші два типи, найбільш доступні – укриття та сховище у будинку.
Зі свого досвіду знаємо, що бігати у сховище кілька разів на день не виходить. Можна або жити там, або взяти на себе ризик і провести час повітряної тривоги в квартирі. Попаде – не попаде. Швидше за все не попаде, міркували ми, виходячи із простої статистики (скільки влучань було відносно загальної кількості домів у місті). Виходило мізерно мало, як на добу, тому ми й припинили ховатися у облаштоване в квартирі укриття. Звісно, це не є правильно – але така вже людська психологія, поки грім не довбане….
Залежно від інтенсивності боїв біля міста жителі вибирають або те, або інше, і обидва варіанти мають суттєві плюси і мінуси. Жити в укритті, що зроблене у підвалі школи за 20 хвилин ходу, і ходити туди постійно – значить півдня жити уривками, і не мати доступу до нормального побуту та ноутбука (якщо Ваша робота цього вимагає), й напроти, лишатися вдома – означає ризикувати життям, теж не варіант. Говорячи про особистий досвід, ми вибрали друге, обладнавши якесь укриття в нашій квартирі, її невеликій прихожій (правило двох стін, без плитки чи скла на стінах). Як і належить, по периметру було не менше двох стін – але це була прихожа, де можна було розкласти постіль та лежати, але більше нічого робити не можна було. Виявилося, що лежати (або сидіти) кілька разів на добу без особливих занять було тяжко. Носитися з кухонним столом та посудом під час обіду чи вечері не хотілося. Те саме і з робочим місцем архітектора/айтішника. І ми поволі припинили ходити до нашого «укриття», фактично обравши ризик.
Все-таки досвід Ізраїлю чогось вартий – ця кімната має бути хоча б такого розміру, щоб там стояв стіл та стільці (і поїсти, і попрацювати за ноутбуком), а до стін кріпилися відкидні ліжка. Можна влаштуватися в такій кімнаті хоч на цілий день або на всю ніч, можна зайти на годину, перечекати обстріл. Це мінімум, а далі можна додавати площу, забезпечуючи інші потреби, для іншої кількості людей. Два пояси з капітальних стін не дозволять ракеті «Града» вразити мешканців, та й вибухової хвилі артилерійського снаряда великої потужності разом із уламками теж це не вдасться пробити захист. У разі прямого влучання в будинок снаряд невеликої потужності теж не дістане до укриття.
Наприклад, у нашому проекті А10s1 два пояси стін укриття утворені зовнішніми стінами будинку (блоки автоклавного газобетону товщиною 0,4 метра щільністю 400 кг/м. куб.) та внутрішніми стінами (з монолітного залізобетону товщиною 0,2 метра щільністю 2400 кг/м). куб., армовані двома сітками сталевої арматури). Уламки будь-якого типу застрягнуть у зовнішній стіні, в’язкою для металевих уламків, що летять з високою швидкістю; снаряд, здатний пробити зовнішню стіну (артилерійський, не ракета “Града”), втратить динамічну силу і навряд чи навіть долетить до внутрішньої стіни. Ракета “Града” або снаряд, що потрапив через вікно в будинок, зустріне на своєму шляху внутрішню стіну із залізобетону.
Це мінімально необхідний рівень безпеки на короткий час, пересидіти обстріл «Градом» або артилерійськими снарядами невеликої потужності (уламково – фугасними, не бетонобійними) та мінами. Більше захисту забезпечить сховище. Перебуваючи під землею, воно захищене і товщею ґрунту по периметру, і двома залізобетонними перекриттями зверху. Тут можна прожити стільки, на скільки вистачить продуктів у коморі (якщо нагору підніматися небажано), дизеля у підземних цистернах – і терпіння жити в обмеженому просторі без денного світла.
Як приклад візьмемо наш проект А10s2, де інженерні ресурси сховища такі:
Електропостачання – від дизель–генератора (запаси палива у цистернах розташовані поряд під землею).
Опалення, основний варіант – від теплового насоса повітряного типу (у топковії надземного поверху та на даху), запасний варіант 1 – від теплового насоса свердловинного типу (у підвалі) з електроживленням від дизель-генератора (у підвалі), запасний варіант 2 – від електричного котла (у підвалі).
Приготування гарячої води, основний варіант – від сонячних колекторів на даху, запасний варіант – від електричного бойлера.
Водопостачання – від водозабірної свердловини, розташованої у плямі забудови підвалу, за допомогою наземного насоса у підвалі.
Каналізація – із відведенням стоків у підземний трикамерний септик на території ділянки.
Вентиляція приміщень сховища примусова з механічним спонуканням; приплив повітря, основний варіант – через вертикальну повітрозабірну шахту з покрівельного забірника, запасний варіант – через підземну горизонтальну повітрозабірну шахту з віддаленого наземного забірника; витяжка – через вертикальну шахту на покрівельний вивід. Устаткування вентиляції розташоване під стелею у технічному приміщенні підвалу. Забір повітря обладнаний додатковими фільтрами пилу з можливістю оперативної заміни у приміщенні.
Евакуаційний вихід із притулку реалізований через спеціальну сходову клітину, стіни якої виконуються з монолітного залізобетону, з подвійним армуванням сталевими стрижнями. Ця клітина має своє власне перекриття (також з монолітного армованого залізобетону), яке знаходиться нижче за перекриття надземного поверху. Така конструкція знизить небезпеку деформації або руйнування евакуаційного виходу при частковому руйнуванні конструкцій усієї будівлі та завалу виходу. Дверні прорізи сходової клітини передбачають такі заходи, що зменшать ймовірність перекосу дверних коробок та блокування дверей внаслідок завалу та деформації сходів. Двері та сходові марші виконуються з металу.
Другий варіант виконання евакуаційного виходу передбачає влаштування підземного горизонтального тунелю з монолітного залізобетону, що веде до надземного оголовка виходу. Такий тонель одночасно може виконувати функцію повітрозабірника з термостабілізацією та первинним очищенням повітря, що подається.
Ці два варіанти евакуаційного виходу орієнтовані на вирішення різних завдань, виходячи з передбачуваного перебігу військових дій. Перший варіант, із вбудованими евакуаційними сходами, розрахований на хаотичний обстріл житлових кварталів здалеку, коли бої точаться не ближче 10 – 20 км, і коли в будинок найбільше, що може потрапити, це хай навіть кілька снарядів, і в результаті попадання в залізобетонну плиту покрівлі такої групи снарядів вона, плита, частково обрушиться на ділянці поразки. Для цього снаряди мають влучити концентровано в якийсь із кутів будинку, причому і в стіни, і в плиту водночас. Такий збіг практично неможливий. Але за тривалих бойових дій, коли снаряди потрапляють у будинок хоч і випадково, але постійно, такий варіант розвитку подій теж має право життя, тому запас міцності другого поясу (стіни та перекриття сходів, із залізобетону) не зайвий.
Другий варіант передбачає випадок навмисного руйнування будинку від обстрілу танковою гарматою (у порядку зачистки взятого штурмом населеного пункту) або іншими засобами артилерії при самому штурмі (якщо в будинку опинився осередок опору, що є об’єктом вогневого ураження наступаючих). При такому повороті подій наступаючі прагнуть очистити місцевість і зруйнувати всі точки опору, разом з будівельними конструкціями, де вони розміщені (або можуть бути розміщені). Зрозуміло, що об’єм сходової клітини, що вертикально стоїть, підпадає під визначення такої цілі і може бути зруйнований вогнем танкової гармати прямим наведенням. У такому разі перекриття сховища приймає на себе завал будівельних конструкцій надземної частини будинку, а люди, впіймавши підходящий момент, евакуюються через підземний тонель та вихід-оголовок.
У будь-якому разі, у гущі бойових дій, або перебуваючи на периферії зони бойовищ, сховище забезпечить життєдіяльність сім’ї на той термін, який визначиться запасом продуктів та палива. Сховище призначене для перебування до 4 осіб та складається з таких приміщень: відсік для сну та відпочинку (з двома двоярусними ліжками, шафами та робочим столом); кухня-їдальня; санвузол-пральна; тамбур зі сходами (встановлені стелажі для зберігання продуктів); Технічне приміщення; відсік дизель-генератора.
Як і говорилося спочатку, можливі й два інші варіанти виконання сховища, боєстійке. Воно має витримати і пряме влучення авіаційної бомби, і повного обвалення надземного поверху будинку. І якщо при цьому воно ніяк не фіксується наземним спостерігачем, це четвертий тип, приховане.
