Влаштування опалубки і укладання арматури; котлован.
Тут будуть зібрані ті найпоширеніші помилки в будівництві фундаменту, які доводиться зустрічати при нагляді і приймання. На фотографіях – мої позначки дефектів.
1. Контроль геометрії опалубки на відповідність проекту.
Найперший крок в перевірці фундаменту – перевірка геометрії опалубки. На цьому знімку опалубка для заливки бетону була зроблена з відхиленням від проекту на 23 см в місці проходки вентиляційного і димового каналів. Як правило, саме такі “дрібниці” потрапляють потім в зону ризику. Отже, зона особливої уваги, заміряємо та співставляємо з проектом.
2. Контроль геометрії укладання стрижнів.
Потім перевіряємо геометрію арматури – відстань між стрижнями, їх діаметр. Тут, як правило, не буває несподіванок. І якщо і є інший раз елемент народної творчості, то частіше в бік збільшення – як на цій фотографії, де арматура покладена з кроком не 200 мм (як у проекті), а 50 (частіше в 4 рази). Перестаралися… 
3. Контроль нижнього захисного шару
У залізобетонної конструкції арматура з бетоном взаємодіють завдяки зчепленню. На арматурі для цього є ребра. І по краю з/б конструкції потрібно залишити мінімально необхідну кількість бетону для зчеплення з арматурою і її захисту від вологи. Це близько 2 – 5 см. Для цієї мети знизу і збоку арматурних стержнів залишають зазор між ними і опалубкою для утворення захисного шару (ЗШ).
Завдання ЗШ не тільки захищати арматуру від вологи, а й забезпечувати повну взаємодію бетону і арматури в виробі. Якщо ЗШ буде недостатнім, то при планових вигинах конструкції бетон може відшаруватися від арматури. І тоді арматурний стрижень спочатку виключиться з спільної роботи з бетоном (зникне їх дотик), а потім і проржавіє – як на цьому фото.
ЗШ виходить автоматично, якщо закласти прокладки потрібного розміру. Це можуть бути обрізки дерева, металу – або спеціальні пластмасові вироби, ось такі …
або такі.
Величина ЗШ вказана на кресленнях, по кожній конкретній монолітній з/б конструкції. Але не завжди будівельники схильні дотримуватися проекту, іноді й зовсім не дивляться на такі “подробиці”.
Тут на фото видно, що під стрижні арматури не підкладені фіксатори стрижнів для утворення ЗШ, і арматура лежить на землі.
4. Контроль бокового захисного шару
Бічні грані залізобетонних конструкцій теж працюють, як захисний шар армування, точно так же важливий, як і нижній – з тих же причин: для спільної роботи арматури з бетоном критично необхідне охоплення стрижнів бетонною масою з усіх боків.
Цей елемент влаштування конструкції досить легко перевірити, і тут я наводжу фото (вище і праворуч) з будівництва наших проектів, де прямо на фото вказано на відсутність ЗШ.
5. Контроль стиків арматури
Довжина стрижня арматури іноді потрібна більша за ту, що є в наявності. Тоді стрижні збирають з відрізків і стикують. Це робиться способом простої їх укладки поруч, впритул одне до одного, з нахльостуванням. Потім стрижні поєднують в’язальним дротом. Величина нахльостування дається в проекті, і завдання будівельників – витримати цю величину.
На верхньому фото і на фото праворуч нахльостування недостатнє – мусить бути 400 мм.
Є ще одна часта проблема зі стикуванням стрижнів – коли недостатнє нахльостування арматури компенсується зварюванням. Арматурний стрижень виходить “як литий”, цілісний (зварювання справді не менш міцне, ніж сам стрижень), але це може бути не дуже добре для арматури, тому що вона зварювальним нагрівом “відпускається”, й зменшу4ється її початкова міцність на розтягнення. Так відбувається не зі всяким типом арматурної сталі (є така сталь, яка не змінює властивостей після зварювання), але в більшості випадків при покупці арматури ми не отримуємо даних про сорт стали.
Тому якщо на будівництві арматура зі сталі NoName, то краще її не зварювати, а з’єднувати в’язальним дротом.
Досить поширена помилка будівельників – концентрація всіх стиків в одному місці.
За нормами місця нахльостування арматури в сусідніх стрижнях повинні бути рознесені мінімум на 0,8 метра. Якщо ж вони зроблені поруч, то значить, в цьому місці ослаблення декількох стрижнів відбувається в одному місці залізобетонної конструкції, і воно стає “ахіллесовою п’ятою” ділянки. На фото праворуч зафіксовано відразу дві помилки – недостатня довжина нахльосту арматури і недостатня величина рознесення місць нахльосту арматурних стержнів один на одного.
І щоб завершити тему стиків арматури, розповім про казус, що зустрічається нерідко – коли стрижні при стикуванні нахльостуванням укладені не впритул один до одного, а на відстані.
Зрозуміло, що і передача розтягуючого зусилля уздовж стрижня від одного відрізка іншому не відбудеться. Стик просто не працює, а конструкція має всі шанси розірватися в тому місці.
6. Котлован
Стіни котловану не можуть стояти самостійно довгий час. Їх необхідно кріпити відповідними щитами (або шпунтовими стінами). Ці заходи повинен передбачати підрядник, для чого йому може знадобитися зробити ПВР – проект виробництва робіт.
Якщо ж стінки котловану не закріпити, їхні краї можуть обвалитися. На цьому фото стіна котловану за кілька днів перед обвалом. Автокран, який потрапив в кадр, слугував однією з причин обвалу, проїхавши, мабуть, занадто близько від кромки. Сам він при обвалі теж наполовину пішов у котлован разом в кромкою стіни. Всі залишилися живі і здорові – але, як то кажуть, осад залишився. Чому я пишу про це тут – адже це, здавалося б, турбота підрядника? Так, формально це його відповідальність, але навряд чи на будівництві приватного будинку завжди відбувається документальне закріплення відповідальності. Набагато частіше підрядна компанія своїх робітників не оформляє і не табелює (не кажучи вже про інструктаж і забезпеченні засобами безпеки). І на жаль, саме при такому стані справ траплялося й так, що після серйозної події знайти “командира корабля” не вдавалося.
